На сьогоднішній день можна сміливо сказати, що Ніколас Хаейк був не лише талановитим підприємцем, а й однією із ключових фігур годинникової індустрії. Швейцарець ліванського походження, він став своєрідною Месією для швейцарської годинної індустрії, що пережила кризу в середині 70-х років минулого століття в результаті кварцової революції.
Тоді падіння швейцарської годинної промисловості здавалося неминучим. З появою дешевих, але якісних кварцових японських годинників у покупців зникло бажання платити тисячі доларів за механічний швейцарський годинник, а самі швейцарці вперто не бажали помічати очевидне. Вони продовжували випускати дорогий механічний годинник у корпусах із цінних металів, дивлячись зверхньо на потреби масового ринку. І результат не забарився – за період з 1970 по 1984 р. кількість людей, зайнятих у швейцарській годинниковій промисловості скоротилася з 90 000 до 30 000 осіб. А ASUAG і SSIH, два найбільші на той момент об'єднання швейцарських годинникарів, що включали такі марки, як Longines, Tissot, Omega, опинилися на межі банкрутства.
Майбутній рятівник годинної індустрії народився 1928 року в Лівані в сім'ї професора Американського університету Бейрута Сема Хайєка. Коли Ніколасу було 12 років, його родина переїхала до Франції, де молодик навчався в Ліонському університеті на фізико-математичному факультеті. Одружився він досить рано – у 20-річному віці, але дуже вдало. Його обраницею стала дочка швейцарського взуттєвого виробника Едуарда Метцгера, якого за кілька років після весілля дочки розбив церебральний параліч. Молодий Хаейк зайнявся сімейним бізнесом і, таким чином, перетворився на швейцарського підприємця. Щоправда 1957 року Метцгер вирішив повернутися до управління фірмою. Мудрий Хаейк справедливо розсудив, що двом директорам компанії буде тісно, взяв у банку кредит на 3000 франків і відкрив власне бюро інженерних досліджень. Незабаром талановитий бізнесмен уклав контракт із концерном Mercedes на модифікацію частин автомобіля, який приніс йому дохід у 10 000 марок, а ще через деякий час Хайєк став одним з провідних фахівців у Європі по роботі зі сталлю.
У період початку кризи швейцарської годинної промисловості Ніколас Хайєк очолював засновану ним у 1963 році консалтингову компанію Hayek Engineering. Дослідження та розробки в металургії, автомобілебудуванні, електроніці, телекомунікаціях, стратегічному плануванні та консалтингу – Хайєк однаково успішно освоював будь-які напрямки. Свого часу Hayek Engineering провела успішну реорганізацію швейцарського радіо та телебачення, а також парламенту країни та залізниць. Слава про талановитого бізнесмена та його компанію дійшла і до швейцарських годинникарів, які вирішили звернутися до нього за консультацією. Бізнес-консультант жваво відгукнувся на заклик про допомогу та, проаналізувавши кілька банківських проектів, пов'язаних із годинниковою галуззю, запропонував несподіване для всіх рішення. Його ідея полягала в об'єднанні SSIH і Asuag в єдину групу (яка згодом отримала назву SMH) з метою зниження вартості виробництва. Крім того, він запропонував провести низку внутрішніх перетворень у деяких відомих марках - наприклад, у Longines майже перестав випускати механічний годинник, зробивши акцент на дорогий "кварц". Представники швейцарських банків дали згоду на проект за однієї умови – керувати його реалізацією має сам Хайєк. Згодом він став повноправним бізнес-партнером викупивши 51% акцій. Про решту нам відомо – Хайєк не лише реанімував годинникову промисловість, а й досяг небувалих висот у розвитку власного бізнесу.
Насамперед він розробив концепцію недорогих годинників під назвою Delirium ("Божевілля"), які стали свого роду прототипом знаменитої марки Swatch. Самі Swatch з'явилися в 1983 р і завоювали популярність у всьому світі - у перші два роки було продано 2 млн екземплярів! Через три роки SMH стала лідером за обсягом продажів годинника, а Хайєк обійняв посаду її генерального директора.
На сьогоднішній день концерн входять 19 брендів, що випускають годинник та ювелірні вироби. Хайєк набув права на використання по-справжньому великих імен годинної галузі, намагаючись акцентувати увагу споживачів на історії та традиціях бренду.
Після придбання марок-легенд Breguet, Glashuette, Jaques Droz, Хайєк викупив також кілька фабрик, що виробляють комплектуючі, а група перетворилася на монопольного виробника компонентів для годинника. У 1998 компанія SMH була перейменована на Swatch Group. Вважається, що назва марки Swatch походить від словосполучення «Swiss Watch» (швейцарський годинник), але Ніколас Хайєк стверджував, що насправді назва походить від словосполучення «Second Watch» (другий годинник), тобто годинник на кожен день, як доступний аксесуар .
Поступово компанія утвердилася в ролі найбільшого виробника годинників у світі, а інтернет-бум і численні представники забезпечених прошарків населення з їх тягою, що щодня зростає, до розкоші сприяли сплеску інтересу до дорогих механічних годинників.
Ніколас Хайєк має ряд почесних титулів, що підтверджують його заслуги перед швейцарською промисловістю. Він є почесним професором низки провідних університетів Європи, володарем титулу "Підприємець десятиліття", кавалером Ордену Почесного легіону Франції та орденом Зірки Пошани Австрії. Крім того, він є членом ради з дослідження, інновацій та технологій майбутнього Німеччини, президентом Інноваційної ради економічних стратегій майбутнього Франції, членом Міжнародного Олімпійського комітету та Європейського комітету з визначення та розподілу європейського капіталу. А також входить до складу керівництва міністерства металургії Китаю та до порад директорів понад 20 найбільших компаній світу - від Nestle, Світового банку та US Steel до BMW, Siemens, Krupp та Alfa-Romeo.
Ніколас та Нік
Ніколас Хайєк – прихильник сімейного управління компанією. Усі члени його сім'ї пов'язані зі Swatch Group, а пост президента та СЕО ось уже протягом кількох років обіймає його син Ніколас Хайєк-молодший. Сьогодні, коли сумна новина про звільнення засновника Swatch Group облетіла весь світ, виникають певні сумніви у здатності Хайєка-молодшого гідно продовжити справу батька. Справа в тому, що до того, як прийняти кермо влади концерном, Нік Хайєк досить успішно працював у кінематографі і навіть отримав за один зі своїх документальних фільмів престижну премію «Сезар». Таким чином, годинний бізнес цікавив його меншою мірою, ніж світ кінематографа, а увійшов до нього швидше за наполяганням батька, ніж за власним бажанням. На сьогоднішній день Нік Хайєк чудово знайомий з механізмом управління компанією, але його погляди на розвиток компанії далеко не у всьому збігаються з батьківськими.
Нік та Марк-Олександр Хайєк
За чутками, спочатку пан Хайєк-старший покладав великі надії на іншого члена своєї сім'ї - онука Марка-Олександра Хайєка, сина старшої дочки Найли, який очолює марку Blancpain. Але згодом передумав і вирішив довірити управління сімейним бізнесом синові, діяльність якого далеко не завжди викликала схвалення Хайєка.
На жаль , на сьогоднішній день велика ймовірність того, що згодом Swatch Group перетвориться на ідеальну машину для заробляння грошей, відкинувши убік місію збереження культури часового мистецтва, що ретельно підтримується Хайєком. Адже саме Ніколас Хайєк робив для мистецтва більше, ніж будь-хто з годинникових магнатів. Він відродив регіон Невшатель, що найбільш постраждав від кварцової революції, не тільки відновивши виробництво і побудувавши нові фабрики в Б'єнні та околицях, але й зацікавивши нових інвесторів. Він ініціював відкриття музеїв, організацію виставок та видання книги з історії Нешателя, написаних серйозними дослідниками. Крім того, Swatch Group активно підтримує галузі мистецтва, не пов'язані з годинником: живопис, літературу, архітектуру. Саме Хайєк виділив кошти на реставрацію ніжно коханого Марією-Антуанеттою Малого Тріанона у Версалі, на який французький уряд не знайшов коштів.
Філософія Swatch Group базується насамперед на життєвих цінностях її засновника, якому вдалося не лише реалізувати свої амбіції, а й відродити цілу галузь швейцарської промисловості. І сьогодні нам залишається лише сподіватися на успішне продовження сімейної справи його послідовниками.
